Коли Налбандян двічі за 11 днів поставив на коліна Федерера

Рівно 11 днів потому, як аргентинець здолав швейцарця у фіналі в Мадриді, історія повторилася в Парижі: Налбандян знову виявився сильнішим за володаря першого рядка рейтингу.

Що сталося того дня

1 листопада 2007 року Давід Налбандян переміг Роджера Федерера у 1/8 фіналу Paris Masters з рахунком 6-4, 7-6, повторивши успіх 11-денної давнини з фіналу Мадрида. Аргентинець на той момент перебував на піку форми — саме він став єдиним тенісистом, якому вдалося в рамках одного турніру обіграти Федерера, Рафаеля Надаля та Новака Джоковича, і сталося це саме в Мадриді. У Парижі Налбандян пішов ще далі: він також виборов трофей, розгромивши у фіналі Надаля з рахунком 6-4, 6-0.

Гравці: Давід Налбандян і Роджер Федерер

Давід Налбандян народився 1982 року в аргентинській Кордові й вважався одним із найталановитіших тенісистів свого покоління завдяки витонченій техніці та смертоносному дворучному бекхенду. Після яскравої юніорської кар'єри він заявив про себе на весь світ 2002-го, коли у 20 років дійшов до фіналу Вімблдону, де поступився Лейтону Х'юїтту (6-1, 6-3, 6-2).

Роком пізніше Налбандян програв Енді Роддіку в півфіналі US Open (6-7, 3-6, 7-6, 6-1, 6-3), а в 2004-му дійшов до півфіналу Roland-Garros, де поступився Гастону Гаудіо (6-3, 7-6, 6-0). Найважливіший титул у кар'єрі аргентинець здобув на Masters Cup 2005 року, обігравши у фіналі самого Федерера (6-7, 6-7, 6-2, 6-1, 7-6). Наступного сезону Налбандян увійшов до числа небагатьох гравців, які дійшли до півфіналу всіх чотирьох турнірів Великого шолома, — зокрема на Australian Open він поступився Маркосу Багдатісу (3-6, 5-7, 6-3, 6-4, 6-4).

Багато хто вважає Налбандяна одним із найсильніших тенісистів, яким так і не підкорився жоден шолом. У сезоні 2007-го він здебільшого боровся з травмами: почавши рік на 8-й сходинці рейтингу, у жовтні він опустився аж на 25-те місце, перш ніж став лише третім гравцем в Відкриту еру, якому вдалося поспіль обіграти перших трьох ракеток світу — Надаля, Джоковича і Федерера — здобувши титул на Madrid Masters.

Роджеру Федереру, швейцарському маестро, на той момент було 26 років, і він беззмінно утримував перше місце рейтингу від 2 лютого 2004 року. На його рахунку вже було 12 турнірів Великого шолома: Australian Open 2004, 2006, 2007 років, Вімблдон 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 років і US Open 2004, 2005, 2006, 2007 років. У 2006-му, найкращому на той момент сезоні кар'єри, він здобув 12 титулів, серед яких три шоломи, Masters Cup і чотири турніри серії Masters. Статистика того року вражала — 92 перемоги проти лише п'яти поразок, причому чотири з них він зазнав від головного суперника тих часів, Рафаеля Надаля.

Саме іспанець був головною причиною, чому Федерер досі не вигравав Roland-Garros: швейцарець поступився йому в півфіналі 2005 року (6-3, 4-6, 6-4, 6-3) і у фіналі 2006-го (1-6, 6-1, 6-4, 7-6). Сезон 2007 року Федерер розпочав перемогою на Australian Open, не віддавши жодного сету у фіналі проти Фернандо Гонсалеса (7-6, 6-4, 6-4). Далі настала дивна смуга на турнірах в Індіан-Веллсі й Маямі, де він двічі поспіль поступився одному й тому самому гравцю — аргентинцю Гільєрмо Каньясу, який повертався до туру після дискваліфікації за вживання забороненої речовини.

Повернувши форму навесні, Федерер тріумфував у Гамбурзі, вперше в кар'єрі здолавши свого іспанського кривдника на ґрунті у фіналі (2-6, 6-2, 6-0), однак на Roland-Garros знову поступився Надалю у фіналі (6-3, 4-6, 6-3, 6-4). Реванш у лівші швейцарець узяв на Вімблдоні, де здобув перемогу у п'ятисетовій фінальній битві (7-6, 4-6, 7-6, 2-6, 6-2), а статус першої ракетки світу закріпив тріумфом на US Open, де у фіналі обіграв Новака Джоковича (7-6, 7-6, 6-4).

Місце дії: Бersі, Франція

Paris-Bercy Indoor Open проводять із 1986 року. Турнір традиційно відбувається на початку листопада й зазвичай завершує основну частину сезону перед Masters Cup та фіналами Кубка Девіса. Один із найпрестижніших закритих турнірів світу, він увійшов до категорії Super 9 (колишня назва серії Masters) 1990 року. Серед колишніх чемпіонів цих змагань — легенди тенісу Борис Беккер (1986, 1989, 1992), Андре Агассі (1994, 1999), Піт Сампрас (1995, 1997) та Марат Сафін (2000, 2002, 2004).

Факти: Налбандян перемагає у двох сетах

На Paris Masters 2007 року матч 1/8 фіналу між Федерером і Налбандяном чекали з особливим нетерпінням від самого моменту жеребкування. Аргентинець щойно вирвав перемогу у фіналі Madrid Open (1-6, 6-3, 6-4) на шляху до титулу і в останній тиждень регулярного сезону опинився в центрі уваги. Перемога в Парижі давала йому шанс пробитися на Masters Cup, тоді як Федерер прагнув реваншу за поразку в Мадриді.

У перших колах Налбандян уже справив сильне враження, обігравши у двох сетах Ніколаса Альмагро та Карлоса Мойю. Федерер тим часом, отримавши бай у першому колі як сіяний гравець, провів лише одну зустріч, у якій йому знадобилося три сети, щоб здолати хорвата-велетня Іво Карловича (6-3, 4-6, 6-3).

Налбандян почав чудово, вийшовши вперед 5-2. Федерер урятував п'ять сетболів, але все ж не зміг запобігти поразці в першому сеті з рахунком 6-4.

У другому сеті аргентинець подавав на матч за рахунку 5-4, проте швейцарець зумів відіграти і змусив суперника йти в тай-брейк. Це не завадило розпаленому Налбандяну: він виграв тай-брейк з рахунком 7-3, оформивши перемогу 6-4, 7-6 та пробившись у чвертьфінал. Тепер Налбандян зрівняв особисту статистику очних зустрічей із Федерером (8-8). Математично він зберігав шанси кваліфікуватися на підсумковий Masters Cup — немислимий сценарій ще два тижні тому, коли він перебував лише на 25-му місці рейтингу ATP.

Of course, it's disappointing to lose to a guy two times in a couple of weeks, especially indoors, one of my favourite surfaces, but we knew the qualities of David.

Роджер Федерер

Що далі: Налбандян бере Париж, але не потрапляє на Masters Cup

Давід Налбандян урешті виграв паризький турнір, розгромивши у фіналі Рафаеля Надаля з рахунком 6-4, 6-0. Попри цей вражаючий відрізок сезону, на підсумковий Masters Cup — турнір, який він вигравав у 2005-му, — аргентинець так і не кваліфікувався, завершивши рік на 9-му місці світового рейтингу. Це стало останнім сезоном, який він завершив у топ-10. Втративши мотивацію й давно не маючи тієї фізичної форми, що в розквіті кар'єри, Налбандян більше ніколи не здолав жодного гравця з топ-3, не доходив до чвертьфіналів турнірів Великого шолома і зрештою завершив кар'єру в жовтні 2013 року.

До завершення кар'єри Налбандяна суперники зустрінуться ще тричі, і щоразу гору братиме Федерер.

Сам Федерер згодом стане першим тенісистом, який подолає рекорд Піта Сампраса у 14 турнірів Великого шолома, а кар'єру завершить із 20 шоломами на рахунку, повісивши ракетку на цвях у віці 40 років у вересні 2022 року.