6 листопада 2005-го: як Бердих, будучи лише 50-м у світі, здобув свій єдиний титул Masters

Рівно 6 листопада 2005 року сталася одна з найгучніших сенсацій тенісного сезону: двадцятирічний Томаш Бердих, якого на той момент у рейтингу ATP взагалі не сіяли, а посідав він лише 50-ту сходинку, забрав собі титул Paris Masters.

Що сталося того дня

У фіналі турніру чех здолав хорвата Івана Любичича з рахунком 6-3, 6-4, 3-6, 4-6, 6-4, здобувши перший у кар'єрі трофей рівня ATP Masters 1000.

На той тиждень у Парижі не приїхали ні Роджер Федерер, ні Рафаель Надаль, ні Андре Агассі, ні Ллейтон Г'юїтт, ні Марат Сафін. Та навіть попри це Бердиху довелося пройти крізь двох гравців топ-10 — сьомого номера світового рейтингу Гільєрмо Коріа та десятого Любичича. Попри блискучу кар'єру, яка чекала чеха попереду, саме цей, перший, Masters залишився для нього й останнім.

Герої фіналу: Томаш Бердих проти Івана Любичича

Бердих народився 1985 року. На дорослому рівні на турнірах Великого шолома він уперше заявив про себе на US Open-2003, потрапивши в сітку як щасливий програвший (lucky loser) і дійшовши до другого кола, де програв Хуану Іґнасіо Челі з рахунком 2-6, 6-1, 6-4, 6-3.

Якби мені хтось сказав, що я виграю цей турнір, я б назвав його божевільним.

Томаш Бердих

У лютому 2004-го чех пробився крізь кваліфікацію на Australian Open і знову дійшов до другого кола, де його безжально розгромив Андре Агассі — 6-0, 6-2, 6-4. Через кілька місяців про Бердиха заговорили всерйоз: на Олімпійських іграх в Афінах він у другому колі переміг першу ракетку світу Роджера Федерера (4-6, 7-5, 7-5). Вже у вересні того ж року чех здобув свій перший титул — у Палермо, де у фіналі обіграв Філіппо Воландрі 6-3, 6-3. У 2005-му форма довго його зраджувала, аж поки в липні він не дійшов до фіналу в Бостаді, де програв Рафаелю Надалю (2-6, 6-2, 6-4).

Хорват Іван Любичич, народжений 1979 року, будував гру навколо потужної подачі. У топ-100 він потрапив у 1999-му, а перший титул здобув 2001-го в Ліоні, перемігши у фіналі Юнеса Ель-Айнауї 6-3, 6-2. До 2004 року він стабільно тримався в топ-50, а потім піднявся в топ-25 — завдяки двом півфіналам на турнірах Masters 1000.

2005-й став для хорвата проривним сезоном. З перших шести турнірів він вийшов у фінал чотирьох, проте програвав Федереру в Досі (6-3, 6-1), Роттердамі (5-7, 7-5, 7-6) та Дубаї (6-1, 6-7, 6-3), а також Йоакіму Юганссону в Марселі (7-5, 6-4).

На старті закритого сезону Любичич узяв поспіль два титули — в Меці (переміг Гаеля Монфіса 7-6, 6-0) і Відні (здолав Хуана Карлоса Ферреро 6-2, 6-4, 7-6), а потім дійшов до фіналу Masters 1000 у Мадриді, де програв Рафаелю Надалю, маючи перевагу у два сети (3-6, 2-6, 6-3, 6-4, 7-6). На той момент він піднявся на десяте місце світового рейтингу.

Місце дії

Закритий турнір Paris-Bercy проводять із 1986 року. Щороку на початку листопада він зазвичай стає останнім змаганням туру перед підсумковим турніром ATP Finals і фіналами Кубка Девіса. Це один із найпрестижніших закритих турнірів світу, який у 1990-му увійшов до категорії Super 9 — так тоді називалися нинішні Masters 1000. Серед чемпіонів минулих років — Борис Беккер (1986, 1989, 1992), Андре Агассі (1994, 1999), Піт Сампрас (1995, 1997) та Марат Сафін (2000, 2002, 2004).

Факти турніру

У 2005 році Paris-Bercy залишився без багатьох зірок, включно з двома першими ракетками світу Роджером Федерером і Рафаелем Надалем, а також чинним чемпіоном Маратом Сафіним. Через це перший та другий номери посіву дісталися Енді Роддіку (третьому в світі) і Гільєрмо Коріа (сьомому).

Сцена ідеально підходила для сенсації — і саме її влаштував Томаш Бердих.

Двадцятирічний чех уже раніше показував, що здатен завдавати болючих ударів грандам тенісу — пригадаємо його перемогу над Федерером на Олімпіаді-2004. У Парижі, не маючи посіву і займаючи лише 50-ту сходинку рейтингу, він у другому колі вибив сьомого номера світу Гільєрмо Коріа (6-4, 6-2), а далі обіграв двох колишніх чемпіонів Roland-Garros — Хуана Карлоса Ферреро (7-5, 6-7, 6-4) та Гастона Гаудіо (7-5, 6-0). У півфіналі Бердих здолав Радека Штепанека, на той момент першу ракетку Чехії та фіналіста минулорічного розіграшу (6-1, 3-6, 6-3).

У фіналі на Бердиха чекав Іван Любичич, який щойно увійшов до топ-10. Хорват на той момент уже мав два закриті титули в сезоні-2005, а від US Open провів 20 перемог проти лише двох поразок. На Masters 1000 у Мадриді він програв другій ракетці світу Надалю, маючи перевагу у два сети, а в паризькому півфіналі здолав першого сіяного і третього в світі Енді Роддіка (6-3, 7-5). Іншими словами, фаворитом фіналу вважався зовсім не Бердих.

Але старт матчу вийшов за чехом. Зробивши брейк за рахунку 2-1, він утримав свою подачу і закрив перший сет ейсом — 6-3. Другий сет Бердих теж узяв собі, 6-4, закріпивши контроль над грою. Проте притиснутий до стінки Любичич підняв рівень і забрав наступні два сети — 6-3, 6-4. Коли перед вирішальним сетом Бердиху знадобилася медична допомога, здавалося, його доля вже вирішена, та чех не здався.

У вирішальному сеті жоден із гравців не мав брейк-пойнтів аж до десятого гейму — саме тоді Бердих нарешті зламав подачу Любичича і забрав титул. На загальний подив, 50-й номер світового рейтингу здобув престижний паризький трофей. Він став наймолодшим і найнижче сіяним переможцем турніру — молодшим чемпіоном Paris-Bercy ставав лише 18-річний Борис Беккер у 1986 році.

Якби мені хтось сказав, що я виграю цей турнір, я б назвав його божевільним. З іншого боку, у тенісі може статися що завгодно, і я дуже щасливий через цю перемогу і те, як завершується для мене сезон.

Томаш Бердих

Попри поразку у фіналі, Любичич, який своїм вдалим виступом у Парижі забезпечив собі путівку на підсумковий Masters Cup, залишався в доброму гуморі.

У мене був справді фантастичний тиждень, хоча я б хотів перемогти. Тепер з нетерпінням чекаю на Masters Cup і Кубок Девіса.

Іван Любичич

Що було далі

Томаш Бердих згодом став стабільним гравцем топ-10, п'ять разів доходив до півфіналів турнірів Великого шолома і у 2010 році поступився Рафаелю Надалю у фіналі Вімблдону. Разом із співвітчизником Радеком Штепанеком, граючи і в одиночному, і в парному розряді, Бердих допоміг Чехії взяти два поспіль Кубки Девіса — у 2012 та 2013 роках. Піднявшись до четвертого місця світового рейтингу, чех завершив кар'єру в 2019 році.

Сам Любичич ще того ж, 2005-го, привів Хорватію до першого в історії країни титулу Кубка Девіса, здолавши у фіналі Словаччину (3-2). У 2006-му хорват піднявся до третього місця світового рейтингу, дійшов до чвертьфіналу Australian Open та півфіналу Roland-Garros — це залишилося найкращим результатом на турнірах Великого шолома в його кар'єрі. Найбільший свій титул Любичич здобув в Індіан-Веллсі у 2010 році, перемігши у фіналі Енді Роддіка (7-6, 7-6). Завершивши кар'єру гравця у 2012-му, він став тренером, працюючи з Мілошем Раоничем (2013-2015), а згодом — із Роджером Федерером.