26 жовтня 2006-го: як одна невдала розтяжка обірвала кар'єру Мері П'єрс

Щодня ми повертаємося до знакових миттєвостей тенісної історії. 26 жовтня 2006 року Мері П'єрс вивезли з корту на ношах - і цей епізод став останнім у її виступах на Турі.

Що сталося того дня

У другому колі турніру WTA Linz Open 26 жовтня 2006 року Мері П'єрс у матчі проти Віри Звонарьової отримала жахливу травму коліна з розривом кількох зв'язок. Дворазова переможниця турнірів Великого шолома так і не змогла повернутися на професійний корт.

Учасниці драми: Мері П'єрс і Віра Звонарьова

Мері П'єрс народилася 1975 року в Монреалі, однак завдяки французькому громадянству матері виступала за Францію. У свій час вона стала наймолодшою професіоналкою в історії, дебютувавши у 14 років і два місяці, а вже 1991-го здобула перший титул WTA в Палермо і завершила сезон на 26-му місці світового рейтингу.

Початок кар'єри П'єрс затьмарила агресивна поведінка її батька: 1993 року WTA заборонила йому з'являтися на турнірах, а сама тенісистка була змушена звернутися по судову заборону після погроз життю. Попри це, вона виграла ще чотири турніри за два роки й дійшла до чвертьфіналу Australian Open 1993-го, а 1994-го пробилася у фінал Roland Garros. У півфіналі француженка рознесла легендарну німкеню Штеффі Граф з рахунком 6-2, 6-2, продемонструвавши один із найяскравіших виступів в історії турніру, але у фіналі поступилася Аранчі Санчес (6-4, 6-4).

Через кілька місяців П'єрс стала першою француженкою за 28 років, яка виграла турнір Великого шолома: вона взяла реванш у Санчес у фіналі Australian Open 1995 (6-3, 6-2). Травми зіпсували їй сезон 1996-го, а 1997-го вона знову дійшла до фіналу в Мельбурні, де цього разу поступилася юній швейцарці Мартіні Хінгіс (6-2, 6-2).

Того ж року П'єрс допомогла збірній Франції виграти Кубок федерації та стала фіналісткою підсумкового турніру WTA, програвши Яні Новотній (7-6, 6-2, 6-3). Вона стабільно залишалася серед найкращих, а пік кар'єри настав у червні 2000-го, коли вона виграла Roland Garros, перемігши у фіналі Кончіту Мартінес (6-2, 7-5). Пережила складний період із травмами між 2001 і 2003 роками, але 2005-го знову вийшла на високий рівень. Наприкінці того року вона піднялася аж до п'ятого місця в світовому рейтингу, ставши фіналісткою Roland Garros (поступившись Жустін Енен 6-1, 6-1), US Open (програвши Кім Клейстерс 6-3, 6-1) та підсумкового турніру WTA (поразка від Амелі Моресмо 5-7, 7-6, 6-4). У 2006-му травма стопи не дозволила їй грати з лютого по серпень, і до жовтня того року вона посідала лише 29-те місце в рейтингу.

Віра Звонарьова народилася 1984 року в Москві. Свій перший турнір основної сітки WTA вона зіграла 2000-го в Москві, де дійшла до другого кола й поступилася 11-й ракетці світу Анні Курніковій (7-6, 6-4). До топ-100 росіянка увірвалася 2002-го, дійшовши до четвертого кола Roland Garros через кваліфікацію, де програла Серені Вільямс (4-6, 6-0, 6-1). 2003-го вона здобула перший титул у Болі, перемігши у фіналі Кончіту Гранадос (7-6, 6-3), а за кілька тижнів показала свій найкращий результат на турнірах Великого шолома в Парижі, дійшовши до чвертьфіналу, де поступилася Надії Петровій (6-1, 4-6, 6-3).

До кінця 2004-го росіянка посідала 11-те місце в рейтингу. Звонарьова виграла турнір у Мемфісі, перемігши у фіналі Лізу Реймонд (4-6, 6-4, 7-5), а також двічі ставала фіналісткою - в Цинциннаті (програш Ліндсі Девенпорт 6-3, 6-2) і Філадельфії (поразка від Моресмо 3-6, 6-2, 6-2), окрім того дійшла до шести півфіналів. Сезон 2005-го затьмарили травми, через що рейтинг просів до 42-го місця, але до жовтня 2006-го вона знову піднялася до 26-ї сходинки.

Місце дії: Лінц, Австрія

Турнір Linz Generali Open заснували 1991 року. Він традиційно проходив щороку в жовтні на закритих хардових кортах. 1998-го змагання отримало статус турніру категорії Tier II, що приваблювало топових тенісисток на кшталт Ліндсі Девенпорт, яка вигравала тут 2000 і 2001 років. Сама П'єрс тріумфувала в Лінці 1999-го.

Факти: падіння Мері П'єрс на корт із криком болю

Коли П'єрс вийшла проти Звонарьової у другому колі турніру в Лінці, ніщо не вказувало на те, що цей матч матиме фатальні наслідки для кар'єри француженки. Чемпіонка Roland Garros 2000 року розпочинала сезон із амбіціями на перше місце рейтингу, і хоча травма стопи порушила плани, вона все одно залишалася конкурентоспроможною та мотивованою.

П'єрс узяла перший сет 6-4, а в другому мала аж три матчболи, які Звонарьова встигла відбити. Програючи 5-6 на своїй подачі, росіянка отримала гейм-пойнт, щоб перевести матч у тай-брейк. Саме на цьому розіграші, одразу після удару справа з льоту в русі, коліно П'єрс підігнулося, і вона впала з пронизливим криком болю. Поки вона лежала на корті, тримаючись за коліно, суперниця підбігла з пакетом льоду ще до прибуття медиків.

П'єрс настільки страждала від болю, що результат матчу вже не викликав сумнівів, але травма виглядала настільки серйозною, що спостерігачі одразу почали ставити під сумнів подальшу кар'єру 31-річної тенісистки.

Наступного дня П'єрс спробувала налаштуватися оптимістично: «Я відчуваю, що зараз не час зупинятися, і поки я так відчуваю, я віддаватиму все». Та її фітнес-тренер Ксав'є Моро зізнався, що, на його думку, «це стане для неї певним шоком, коли ми скажемо, наскільки довго вона буде поза тенісом».

Я відчуваю, що зараз не час зупинятися, і поки я так відчуваю, я віддаватиму все.

Мері П'єрс

Це стане для неї певним шоком, коли ми скажемо, наскільки довго вона буде поза тенісом.

Ксав'є Моро, фітнес-тренер Мері П'єрс

Колишня третя ракетка світу й далі думала про Олімпійські ігри 2008 року, попри те, що лікарі діагностували розрив передньої хрестоподібної зв'язки лівого коліна, який вимагав операції.

Що було далі: П'єрс так і не повернулася на Тур

Попри всі зусилля, Мері П'єрс більше ніколи не змогла вийти на професійний корт. У 2008-му, після показового матчу з Крис Евert, вона визнала, що коліно досі постійно завдає болю. Офіційної заяви про завершення кар'єри вона так і не зробила, але змагатися більше не повернулася.

Утім, привід для свята все ж знайшовся: 2019 року П'єрс увели до Залу тенісної слави.

Звонарьова в наступному колі того турніру поступилася Петті Шнайдер (7-6, 6-4). У наступні роки росіянка піднялася аж до другого місця рейтингу, виграла 12 титулів і дійшла до фіналів Вімблдону та US Open у 2010 році, програвши в Лондоні Серені Вільямс, а в Нью-Йорку - Кім Клейстерс. Після народження дитини вона повернулася на Тур, і станом на жовтень 2023 року, у 39 років, усе ще входила в топ-20 світового рейтингу в парному розряді та в топ-300 в одиночному.