Як Седрік Піолін показав середній палець паризькій публіці — і через 26 років очолив той самий турнір

Рубрика Tennis Majors щодня згадує знакові миті історії тенісу. Цього разу повертаємося в 1996 рік, коли француз Седрік Піолін, програвши Євгену Кафельникову на паризькому Masters у Берсі, показав власній публіці середній палець, йдучи з корту.

Що сталося того дня

30 жовтня 1996 року Седрік Піолін поступився Євгену Кафельникову в другому колі турніру Paris-Bercy категорії Masters 1000 з рахунком 6-4, 3-6, 6-4. Частина трибун поводилася настільки нервово, що перед цим вивела з рівноваги навіть Бориса Беккера. Роздратований французький тенісист, йдучи з корту, показав глядачам непристойний жест — хоча пізніше пояснював, що адресував його лише кільком галасливим персонажам.

Гравці: Седрік Піолін і Євгеній Кафельников

Седрік Піолін народився 1969 року. До топ-100 він увійшов 1991-го, а вже наступного сезону здобув перший помітний результат, дійшовши до свого дебютного фіналу туру в Ліоні, де поступився Піту Сампрасу (6-4, 6-2). Справжній прорив стався 1993 року: спершу він програв у фіналі Monte-Carlo Open Серхі Бругері (7-6, 6-0), а згодом дістався фіналу US Open, де знову зустрів на своєму шляху Сампраса і програв (6-4, 6-4, 6-3). За кілька місяців після цього яскравого виступу Піолін піднявся до найвищої позиції в кар'єрі — 9-го місця світового рейтингу.

У наступні роки закріпитися серед стабільних гравців топ-10 французу не вдавалося, проте на великих турнірах він завжди міг завдати клопоту суперникам: дійшов до чвертьфіналу Вімблдону 1995 року та чвертьфіналу Roland-Garros 1996-го. Того ж сезону, після дев'яти програних фіналів ATP поспіль, він нарешті здобув свій перший титул туру в Копенгагені, обігравши у фіналі Кеннета Карлсена (6-2, 7-6). Наприкінці жовтня він посідав 19-ту сходинку світового рейтингу.

Євгеній Кафельников народився 1974 року в Сочі (СРСР, нині Росія), на узбережжі Чорного моря. Він став професіоналом 1992-го, а перші результати світового рівня показав 1994 року, дійшовши до півфіналу в Монте-Карло. Серед колег він отримав прізвисько «Стахановець» за те, що грав значно більше за більшість зірок туру: тричі протягом кар'єри проводив понад 100 матчів в одиночному розряді за сезон, адже часто виступав ще й у парах.

1995 року він увійшов до числа елітних гравців, дійшовши до чвертьфіналу Australian Open і Вімблдону, а також півфіналу Roland-Garros, де поступився майбутньому чемпіону Томасу Мустеру (6-4, 6-0, 6-4). Наприкінці сезону він посідав 6-те місце у світі. 1996 рік вивів його кар'єру на новий рівень — він став першим росіянином, який виграв турнір Великого шолома, перемігши Міхаеля Штіха у фіналі Roland-Garros (7-6, 7-5, 7-6). Того ж турніру він здобув рідкісне досягнення, виграв ще й парний розряд у парі з чехом Даніелем Вацеком.

У жовтні 1996 року Кафельников займав 4-ту сходинку світового рейтингу.

Місце дії: Берсі, Париж

Paris-Bercy Indoor Open започаткували 1986 року. Турнір традиційно проходив на початку листопада і зазвичай завершував сезон перед підсумковим Masters та фіналами Кубка Девіса. Один із найпрестижніших турнірів у приміщенні у світі, він увійшов до категорії Super 9 — попередньої назви нинішнього Masters 1000 — 1990 року. Серед колишніх чемпіонів — легенди на кшталт Бориса Беккера (1986, 1989, 1992), Стефана Едберга (1990), Андре Агассі (1994) та Піта Сампраса (1995).

Факти: Піолін програє Кафельникову і втрачає витримку

30 жовтня на Masters 1000 у Берсі розклад матчів обіцяв видовищний день: у сітці того дня значилися такі імена, як Сампрас, Агассі, Беккер, Кафельников та Горан Іванішевич.

Проте швидко стало зрозуміло, що частина публіки поводиться неприродно збуджено. Сховавшись у тіні верхнього балкона, жменька глядачів перетворила життя гравців на корті на справжнє випробування. До того ж фаворити вилітали один за одним: Томас Мустер, чемпіон Roland-Garros 1995 року, знявся після поразки в першому сеті проти Стефана Едберга; першу ракетку світу Піта Сампраса приголомшив потужною подачею швейцарець Марк Россе; Андре Агассі вибив Магнус Густафссон. Та найбільше розчарування спіткало Бориса Беккера, який на той момент залишався єдиним триразовим чемпіоном турніру (1986, 1989, 1992).

Програвши нічим не примітному Карлосу Мойя, Беккер того вечора міг лише згадувати свою любовну історію з турніром.

Це була найгірша публіка, перед якою я колись грав. Це був справжній зоопарк. Карлос Мойя і я були великими горилами, а навколо нас цілий звіринець постійно намагався нас дратувати.

Борис Беккер

Та якщо Беккер обмежився лише словами, то француз Седрік Піолін пішов далі. Поступившись у трьох сетах 4-й ракетці світу Кафельникову (6-4, 3-6, 6-4), парижанин не витримав поведінки трибун: перед тим, як зникнути в тунелі, що веде до роздягальні, він обернувся й показав публіці середній палець — дуже промовистим жестом обома руками.

Коли я бачу такі речі, як бачив сьогодні ввечері, мені не соромно бути французом.

Седрік Піолін

Водночас він наголосив, що жест адресував не всій публіці, а лише «невеличкій купці ідіотів».

Що далі: Піолін очолює турнір, Кафельников завершує кар'єру з двома Шоломами

Піолін ще дійде до фіналу Вімблдону 1997 року, знову поступившись Сампрасу, і до півфіналу Roland-Garros 1998-го, а свою найвищу сходинку рейтингу — 5-те місце — займе 2000 року. Того ж сезону він здобуде найважливіший титул кар'єри в Монте-Карло, перемігши у фіналі Домініка Грбаті (6-4, 7-6, 7-6). Також він братиме участь у двох успішних кампаніях Кубка Девіса за збірну Франції: у 1996-му, коли французи обіграли Швецію в Мальме, та у 2001-му, коли французи здолали Австралію в Мельбурні.

Кафельников, перший росіянин — переможець турніру Великого шолома, поповнить свій список досягнень другим титулом на Australian Open 1999 року, перемігши у фіналі Томаса Енквіста (4-6, 6-0, 6-3, 7-6). Через кілька місяців він стане першим росіянином, який очолив світовий рейтинг, хоча протримається на вершині загалом лише шість тижнів.

2022 року Піолін стане новим директором турніру Paris Masters 1000 — майже через 26 років після того вечора, коли показав середній палець частині глядачів.

Через 25 років Піолін, якого цитував французький сайт programme-tv.net, згадав той момент, коли втратив самовладання.

Цей жест був адресований не широкій публіці, а лише дуже невеликій її частині. У той час були люди, які приходили до Берсі тільки для того, щоб дуркувати. Це справді вплинуло на хід матчу. Я вигравав. Усе повністю перевернулося, і врешті я програв. Спосіб, у який я висловив свій гнів, безперечно, був незграбним, але в розпалі емоцій це був єдиний спосіб показати свої почуття. Та маю визнати, через кілька років — це було не надто елегантно.

Седрік Піолін