9 жовтня 2019: не стало Андреса Хімено, іспанця, який став найстаршим чемпіоном Roland-Garros

Щодня редакція Tennis Majors згадує важливі моменти історії тенісу. Цього разу йдеться про 2019 рік, коли світ попрощався з найстаршим чемпіоном Roland-Garros Андресом Хімено.

Що сталося того дня

9 жовтня 2019 року у віці 82 років помер Андрес Хімено — іспанець, який у 1972-му, маючи 34 роки й 10 місяців, став найстаршим переможцем Roland-Garros в історії турніру. Цей піонер іспанського тенісу, якого згодом включили до Залу тенісної слави, надихнув не одне поколінь співвітчизників.

Факти: життєвий шлях Андреса Хімено

Хімено, народжений 1937 року, разом із Маноло Сантаною вважається одним із перших іспанців, що заявили про себе на міжнародній тенісній арені. Ще 1955 року він виграв юніорський турнір Roland-Garros, а 1960-го дійшов до чвертьфіналу дорослого турніру, де програв Ніколі П'єтранджелі (6-3, 6-1, 3-6, 6-2). Того самого року Хімено підписав контракт із Джеком Креймером і перейшов у статус тур-професіонала, через що наступні вісім років не мав права грати турніри Великого шолома.

Тенісний експерт Бад Коллінз характеризував Хімено як гравця з плавним ударом із задньої лінії, добрим подачею і холодною головою в найгарячіші моменти матчу.

a smooth groundstroker, fine server and cool under fire

Бад Коллінз

Публіка й колеги цінували іспанця не лише за гру, а й за почуття гумору. Журналіст The New York Times Роберт Ліпсайт назвав його справжньою стіною, що повертає будь-який м'яч, і при цьому гравцем із класичною технікою.

a retriever with classic stroking, Gimeno [was] the ultimate wall that returns everything.

Роберт Ліпсайт, The New York Times

Усі 1960-ті Хімено провів, граючи турне серед найкращих тур-професіоналів свого часу. На піку кар'єри його вважали третім гравцем світу — після австралійських легенд Рода Лейвера та Кена Розуола, яких йому не раз вдавалося перемагати. Фіналіст трьох найбільших професійних турнірів свого часу, він поступився Розуолу у фіналі French Pro 1962 року (3-6, 6-2, 7-5, 6-2), Лейверу у фіналі London Pro 1965 року (6-2, 6-3, 6-4) та знову Лейверу у фіналі US Pro 1967 року (4-6, 6-4, 6-3, 7-5).

З початком Відкритої ери 1968 року 30-річний на той момент Хімено дійшов до напівфіналу Roland-Garros, де його зупинив Розуол (3-6, 6-3, 7-5, 3-6, 6-3). Паралельно виступаючи в Національній тенісній лізі Лемара Ганта, іспанець вийшов у фінал Australian Open 1969 року, де програв Роду Лейверу (6-3, 6-4, 7-5), а також до напівфіналу Вімблдону 1970 року, де його переміг Джон Ньюкомб (6-3, 8-6, 6-0). 1971 рік видався для нього невдалим на всіх великих турнірах, і хоча декому здавалося, що у 33 роки кар'єра йде на спад, багато хто все ще вважав Хімено одним із найкращих гравців на грунті у світі.

Найбільший тріумф кар'єри чекав на Хімено 1972 року, коли у віці 34 років він став найстаршим переможцем Roland-Garros в історії. У чвертьфіналі іспанець вибив тодішнього першого ракетку світу Стена Сміта (6-1, 7-9, 6-0, 7-5), а у фіналі здолав француза Патріка Пруазі (4-6, 6-3, 6-1, 6-1).

Перемога на Roland-Garros 1972 року стала останнім великим досягненням Хімено як тенісиста. Він завершив кар'єру 1973 року, після чого відкрив тенісний клуб в Іспанії, де виховав нове покоління грунтових талантів. Серед тих, хто ще юним тенісистом відвідував табори Хімено, був Алекс Корретха — дворазовий фіналіст Roland-Garros.

Хімено включили до Залу тенісної слави 2009 року, а два роки по тому він повідомив, що втратив майже всі свої заощадження через економічну кризу в Іспанії. Група іспанських тенісистів, серед яких Рафаель Надаль і Давид Феррер, провела благодійний показовий турнір, щоб зібрати для нього кошти.

9 жовтня 2019 року Андрес Хімено помер від раку у віці 82 років. Його рекорд на Roland-Garros тримався до 2022 року, коли Рафаель Надаль виграв турнір уже 14-й раз у віці 36 років і двох днів. Згодом новий рекорд встановив Новак Джокович, узявши титул 2023 року втретє у віці 36 років і 20 днів.