30 вересня 1988: як Мечір повернув олімпійське золото в чоловічий теніс після 64-річної паузи

Рубрика Tennis Majors щодня згадує знакові моменти тенісної історії, і цей день якраз про повернення олімпійського тенісу на велику арену.

Що сталося того дня: золото після 64 років паузи

30 вересня 1988 року чехословак Мілослав Мечір здобув перемогу над американцем Тімом Майоттом у фіналі олімпійського турніру в Сеулі з рахунком 3-6, 6-2, 6-4, 6-2 і став першим олімпійським чемпіоном у чоловічому одиночному тенісі за 64 роки. Востаннє золото в цій дисципліні брав Вінсент Річардс, який тріумфував у Парижі ще в 1924 році.

Ця перемога стала найбільшим досягненням у порівняно короткій кар'єрі Мечіра. Хоча більшість топових гравців того часу пропустили турнір, олімпійський теніс поступово завойовував популярність і згодом почав приваблювати найбільших зірок на наступних Іграх.

Міжнародний олімпійський комітет (МОК) виключив теніс зі списку олімпійських видів спорту після 1924 року. Повернення виду спорту в медальну програму МОК ухвалив лише у 1988 році.

Учасники фіналу: Мілослав Мечір і Тім Майотт

Мілослав Мечір народився в Чехословаччині у 1964 році. Професіоналом він став у 1982 році, і майже одразу його манера гри привернула увагу: непередбачувані удари, тонке відчуття м'яча та рухливість принесли йому прізвисько «Il Gattone» («Великий кіт»). Перший титул він здобув у Роттердамі у 1985 році, перемігши у фіналі Якоба Хласека (6-1, 6-2), а у 1986 році вперше проявив себе на турнірах Великого шолома, дійшовши до фіналу US Open, де поступився Івану Лендлу (6-4, 6-2, 6-0).

У 1987 році він завоював найважливіший титул своєї кар'єри, вигравши турнір Lipton Championships у Кі-Біскейні, здолавши у фіналі Лендла (7-5, 6-2, 7-5), а згодом дійшов до півфіналу Roland-Garros, де Лендл узяв реванш (6-3, 6-3, 7-6). У 1988 році в чвертьфіналі Вімблдону він переміг Матса Віландера (6-3, 6-1, 6-3), але, маючи перевагу у два сети, поступився у наступному колі іншому шведу — Стефану Едберґу (4-6, 2-6, 6-4, 6-3, 6-4). У вересні того ж року Мечір займав 10-те місце в світовому рейтингу.

Американець Тім Майотт народився у 1960 році. Пограв за Стенфордський університет, а після здобуття титулу NCAA у 1981 році перейшов у професіонали. Завдяки грі за принципом «сервіс-волей» він дійшов до півфіналу Вімблдону у 1982 році, де поступився Джону Макінрою (6-3, 6-1, 6-2) — це залишилося його найкращим результатом на турнірах Великого шолома поряд з іншим півфіналом на траві, на Australian Open 1983 року, де він програв Івану Лендлу (6-1, 7-6, 6-3).

У наступні роки він міцно тримався у топ-20, доходячи до чвертьфіналів Вімблдону в 1983, 1986 та 1988 роках. У листопаді 1987 року він виграв закритий турнір Paris Bercy Open, перемігши у фіналі Бреда Гілберта (2-6, 6-3, 7-5, 6-7, 6-3), що допомогло йому увійти до топ-10.

Місце дії: Сеульський олімпійський тенісний центр

Сеульський олімпійський тенісний центр — тенісна арена в Сеулі, Південна Корея, розташована в межах Олімпійського парку. Для професійного тенісу Олімпійські ігри були справжньою новиною, адже вид спорту був відсутній у програмі Ігор з 1924 року. 11 травня 1987 року МОК ухвалив рішення про включення тенісу до програми Сеульських ігор. Але йшлося не лише про сам теніс: допустивши всіх тенісистів до змагань, МОК уперше офіційно визнав кінець епохи аматорства в цьому виді спорту.

Хід подій: Мечір відіграється з сета і бере золото

На першому олімпійському тенісному турнірі за 64 роки бракувало багатьох топових гравців, зокрема першої ракетки світу Матса Віландера та другої — Івана Лендла. Насправді серед учасників опинилося лише троє гравців з топ-10: Стефан Едберґ (третій номер), Тім Майотт (дев'ятий) та Мілослав Мечір (десятий).

Саме ці три сіяні гравці пробилися до півфіналів у Сеулі, де Мечір зустрівся з Едберґом. Майотту дістався п'ятий сіяний Бред Гілберт — після того, як четвертий номер Анрі Леконт несподівано і зі скандалом програв 361-й ракетці світу Кім Бон Су на ранній стадії турніру.

Майотт легко впорався з Гілбертом 6-4, 6-4, 6-3, а от Мечіру довелося боротися п'ять сетів, щоб узяти гору над Едберґом — 3-6, 6-0, 1-6, 6-4, 6-2, узявши реванш за болючу поразку від шведа у півфіналі Вімблдону.

У багатообіцяльному фіналі, де зустрілися гравці з протилежними стилями, краще почав саме Майотт зі своєю грою «сервіс-волей». Він виграв перший сет 6-3, але вже на початку другого сета втратив подачу, і з цього моменту гру диктував уже Мечір. Дуже стабільний на першій подачі, чех не давав американцю виходити до сітки та змушував його постійно рухатися по корту у своїй звичній манері.

Він постійно тримав мене в русі. Я знав, що доведеться попрацювати. Він потрапляв майже всіма першими подачами, бив глибоко, і я просто не міг дістатися до сітки.

Тім Майотт, цитата за The New York Times

«Кіт» тримав Майотта під постійним тиском і забрав наступні три сети — 6-2, 6-4, 6-2. На матч-пойнті американець не потрапив у сітку зворотним ударом з волею, і Мечір вибухнув радістю, підкинувши ракетку в повітря та побігши до сітки.

Це дуже приємне відчуття. Важко сказати, як це порівняти з іншими перемогами — я зіграв стільки турнірів. Але приємно, коли люди підтримують тебе не лише тому, що ти хороший гравець, а й тому, що я граю ще й за них.

Мілослав Мечір

Рідкісний випадок для тенісу: фіналіст, який поступився, не виглядав надто розчарованим.

Тут дивна атмосфера, бо наголос роблять на медалях, а не лише на перемозі на сто відсотків. Тож є певна втіха в тому, що потрапив до групи медалістів. Церемонія була фантастичною, це зовсім інший спосіб робити такі речі.

Тім Майотт

Що далі: Мечір завершив кар'єру у 26 років

Після останнього фіналу турніру Великого шолома, де він поступився Лендлу на Australian Open 1989 року (6-2, 6-2, 6-2), Мечір достроково завершив кар'єру в 1990 році через серйозну травму спини — у віці лише 26 років. Його легка та витончена гра назавжди залишилася в пам'яті багатьох любителів тенісу.

Тім Майотт здобув останній, дванадцятий титул своєї кар'єри у 1990 році у Вашингтоні, знову перемігши у фіналі Бреда Гілберта (3-6, 6-4, 7-5). Він завершив кар'єру у 1992 році.