27 жовтня 1996-го: як Беккер у п'ятисетовій драмі в Штутгарті здолав Сампраса

Рубрика Tennis Majors щодня згадує знакові епізоди тенісної історії — і 27 жовтня 1996 року в Штутгарті сталася одна з найяскравіших битв десятиліття.

Що сталося того дня

27 жовтня 1996 року, за кілька тижнів до їхнього легендарного поєдинку на підсумковому Masters Cup, Борис Беккер переміг Піта Сампраса у фіналі штутгартського турніру ATP Masters 1000 — 3-6, 6-3, 3-6, 6-3, 6-4. Німець, який ще на початку сезону тріумфував на Australian Open, тим самим забезпечив собі місце на фінальному турнірі року. Цей трофей став для Беккера 48-м у кар'єрі, а заразом він перервав серію Сампраса з восьми поспіль виграних фіналів, яку американець вів із жовтня 1995-го.

Герої дня: Борис Беккер і Піт Сампрас

Борис Беккер народився 1967 року в німецькому Лаймені. У 1985-му, у 17 років, він став наймолодшим чемпіоном Вімблдону в історії, здолавши у фіналі Кевіна Каррена (6-3, 6-7 (4), 7-6 (3), 6-4). Згодом на його рахунку буде ще три титули на цьому турнірі. За потужну подачу з наступним виходом до сітки Беккера прозвали «Бум-Бум».

Німець прославився ефектними волеями у падінні, а також емоційною, видовищною манерою гри. Найкращим періодом кар'єри Беккера вважають 1989-1991 роки: тоді він здобув три титули Великого шолома і 28 січня 1991-го вперше очолив світовий рейтинг, перемігши у фіналі Australian Open Івана Лендла (1-6, 6-4, 6-4, 6-4).

Потім настали важчі часи: у 1993-му Беккер уперше за вісім сезонів випав із топ-10. Проте в 1994-му він дійшов до півфіналу Вімблдону і виграв турнір у Стокгольмі, обігравши там трьох найкращих тенісистів світу, і завершив рік третьою ракеткою планети.

У 1995-му німець поступився у фіналі Вімблдону саме Сампрасу (6-7 (5), 6-2, 6-4, 6-2) та дійшов до півфіналу US Open, а в 1996-му здобув свій шостий титул Великого шолома в Мельбурні, перемігши у фіналі Майкла Чанга (6-2, 6-4, 2-6, 6-4). Після четвертого тріумфу на Queen's Club у червні (перемога над Стефаном Едбергом 6-4, 7-6 (3)) травма зап'ястя надовго вивела його з турнірного графіка — аж до старту закритого сезону.

Піт Сампрас, який народився 1971 року у Вашингтоні, панував у тенісі 1990-х. Перший титул Великого шолома він здобув на US Open 1990 року, розгромивши у фіналі Андре Агассі (6-4, 6-3, 6-2) і ставши наймолодшим чемпіоном турніру в історії, а в квітні 1993-го очолив світовий рейтинг.

Потому він завершував наступні три сезони (1993-1995) на першому місці рейтингу ATP. Подача з виходом до сітки у виконанні американця була особливо нищівною на траві Вімблдону, де він виграв три титули поспіль у 1993-1995 роках, здобувши 25 перемог підряд, поки Рихард Крайчек не зупинив його у чвертьфіналі 1996-го (7-5, 7-6 (3), 6-4).

Сампрас на той момент чотири рази вигравав US Open (1990, 1993, 1995, 1996) і одного разу Australian Open (1994). Крім того, американець двічі тріумфував на підсумковому Masters Cup (1991, 1994) і мав у своєму активі 41 титул, серед яких сім турнірів Великого шолома і шість Masters 1000.

Сампрас цілком міг претендувати на звання найкращого тенісиста всіх часів, якби не одна очевидна слабкість — гра на ґрунті. Найкращим його результатом на Roland-Garros залишався півфінал 1996 року, де він поступився Євгену Кафельникову (7-6 (4), 6-0, 6-2), а на грунтових кортах він узагалі виграв лише один турнір.

Місце дії: Штутгарт, Німеччина

Штутгартський закритий турнір уперше з'явився в календарі 1979 року як частина Grand Prix Circuit. З 1981-го по 1989-й подія зникала з розкладу, а повернулася 1990-го вже як турнір серії Championship Series, що проходив у лютому. У 1996 році Штутгарт замінив Ессен у категорії Masters 1000 і зібрав 29 із 30 найкращих тенісистів світу.

Факти: Беккер витримав усі п'ять сетів

Фінал штутгартського турніру 1996 року повторював фінал Вімблдону 1995-го: перша ракетка світу Сампрас знову зустрівся з улюбленцем місцевої публіки Беккером. Німець тільки-но повернувся після травми зап'ястя, тоді як американець завершував надзвичайно насичений сезон.

У травні того року пішов з життя багаторічний тренер Сампраса Тім Галліксон, який боровся з раком мозку. Через кілька тижнів американець показав свій найкращий результат на Roland-Garros, зупинившись лише у півфіналі проти Кафельникова. Уперше за п'ять років поступившись на Вімблдоні — Крайчеку, він все ж врятував сезон, перемігши на US Open у фіналі проти Майкла Чанга (6-1, 6-4, 7-6 (3)).

Хоча на турнір приїхали 29 із 30 найкращих гравців рейтингу, обидва фіналісти дійшли до вирішального матчу, жодного разу не програвши в сеті. Подача Беккера того тижня була настільки гострою, що він пройшов перші три раунди, жодного разу не давши суперникам брейк-пойнт. У справжньому майстер-класі серву-і-волею в п'яти сетах німець уперше з часів Masters Cup 1994 року переміг першу ракетку світу, перервавши серію з чотирьох поразок поспіль. Беккер, якого підтримувала рідна публіка, подав 29 ейсів, хоча за кількістю виграних очок перевага вийшла мінімальною — 139 проти 137.

Becker is the best indoor player I've ever played. He's to Germany what Michael Jordan is to the United States. There's only one king in Germany and his name is Boris.

Піт Сампрас

My muscles started to hurt in the fifth set, but I gritted my teeth and hung on.

Борис Беккер

Що було далі: Сампрас взяв реванш за кілька тижнів

Сампрас і Беккер зустрілися знову вже за кілька тижнів у Ганновері, на підсумковому ATP Masters Cup. У груповому раунді німець знову здобув перемогу (7-6 (10), 7-6 (4)), однак у фіналі Сампрас узяв верх в одному з найграндіозніших матчів в історії тенісу (3-6, 7-6 (5), 7-6 (4), 6-7 (11), 6-4).

Турнір у Штутгарті-1996 так і залишився останнім титулом Беккера рівня Masters 1000. У грудні наймолодший чемпіон Вімблдону в історії здобув свій останній трофей на Grand Slam Cup у Мюнхені, перемігши у фіналі Горана Іванішевича (6-3, 6-4, 6-4). Кар'єрну очну статистику проти Сампраса німець завершив із показником 7 перемог і 12 поразок.

Сампрас залишався першою ракеткою світу до кінця 1998 року, встановивши рекорд — шість сезонів поспіль на вершині рейтингу ATP. Він завершив кар'єру 2003-го, через кілька місяців після здобуття 14-го титулу Великого шолома на US Open, що на той момент було абсолютним рекордом серед чоловіків, перемігши у фіналі свого вічного суперника Агассі (6-3, 6-4, 5-7, 6-4).