22 жовтня 1985: чому Артур Еш пішов з посади капітана збірної США в Кубку Девіса

Рубрика Tennis Majors щодня нагадує про знакові моменти історії тенісу. Саме 22 жовтня 1985 року небажання провідних гравців брати участь у Кубку Девіса змусило капітана збірної США Артура Еша подати у відставку.

Що сталося того дня

22 жовтня 1985 року Артур Еш, якому набридла поведінка найсильніших гравців країни, офіційно залишив посаду капітана збірної США з Кубка Девіса. Перший темношкірий тенісист в історії американської збірної очолив команду 1981 року, і за цей час США двічі здобували титул — у 1981 та 1982 роках.

Головна постать: Артур Еш

Артур Еш народився 1943 року в Річмонді, штат Вірджинія. Батько забороняв йому грати у футбол, тож хлопець почав грати в теніс на громадських кортах, де його здібності помітив найкращий темношкірий гравець Річмонда Рон Чаріті. Саме він навчив Еша основ гри, а згодом познайомив із доктором Робертом Волтером Джонсоном.

Доктор Джонсон тренував Альтею Гібсон — першу темношкіру жінку, яка перемагала на турнірах Великого шолома. Він не лише підняв рівень гри Еша, а й готував молодого тенісиста до зіткнення з расовою сегрегацією. 1963 року Еш став першим афроамериканцем, який виграв національний юніорський титул у приміщенні, і отримав тенісну стипендію Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі. Там він удосконалював майстерність, тренуючись із власним кумиром Панчо Гонсалесом, і того ж року став першим темношкірим гравцем, обраним до збірної США в Кубку Девіса.

Після двох поразок у фіналах Відкритого чемпіонату Австралії від Роя Емерсона — 1966 року (поступився в чотирьох сетах 6-4, 6-8, 6-2, 6-3) і 1967 року (програв у трьох сетах 6-4, 6-1, 6-1), — Еш зрештою став першим афроамериканським чоловіком-переможцем турніру Великого шолома, здолавши Тома Оккера у фіналі US Open 1968 року з рахунком 14-12, 5-7, 6-3, 3-6, 6-3. Цей тріумф став не лише важливою віхою в спортивній кар'єрі, а й дав йому трибуну для підтримки руху за громадянські права.

Еш здобув ще два титули Великого шолома — на Відкритому чемпіонаті Австралії 1970 року (переміг Діка Кріллі у фіналі з рахунком 6-4, 9-7, 6-2) та на Вімблдоні 1975 року (обіграв Джиммі Коннорса з рахунком 6-1, 6-1, 5-7, 6-4). Двічі він також програвав у фіналах турнірів Великого шолома (на Відкритому чемпіонаті Австралії та Вімблдоні), а до моменту завершення кар'єри 1980 року встиг виграти 81 титул.

Факти: Еша виснажила байдужість провідних американців

Артура Еша призначили капітаном збірної США з Кубка Девіса 1981 року, одразу після завершення ігрової кар'єри. Два перші сезони на посаді склалися успішно — США перемагали в турнірі 1981 та 1982 років. У 1981-му Еш навіть умовив Джиммі Коннорса, який не грав за збірну з 1976 року, долучитися до складу на чвертьфінал проти Чехословаччини, яку очолював Іван Лендл. Після раннього вильоту 1983 року Коннорс уперше й востаннє повністю присвятив себе Кубку Девіса, але навіть з його допомогою команда програла фінал 1984 року шведам з рахунком 4-1.

У 1985 році Коннорс оголосив, що більше ніколи не гратиме за збірну в цьому турнірі. Еш, якому набридло мати справу зі спалахами гніву першої ракетки світу Джона Макінроя, наполіг на запровадженні кодексу поведінки — і Макінрой, який раніше завжди відповідально ставився до виступів за команду, але вже відчував брак мотивації після виснажливого й успішного сезону 1984 року, вирішив не брати участі.

У березні Еш полетів до Японії з Елліотом Телчером та 18-річним Аароном Крікстейном у складі, і американці перемогли 4-1. Та вже в серпні, навіть маючи сильну пару для парних зустрічей — Кена Флача та Роберта Сегусо, — команда не впоралася зі збірною Західної Німеччини, у лавах якої молодий Борис Беккер перевершив усіх в одиночному розряді. Збірна США поступилася в тому протистоянні 3-2.

Після п'яти років на посаді капітана американської команди Еш остаточно втомився від ставлення провідних гравців і від постійних умовлянь приєднатися до збірної.

Найважче було те, що найкращі американські гравці не завжди були доступні для виступів у турнірі. Капітан збірної в Кубку Девіса не має таких повноважень, як (тренер «Лейкерс») Пет Райлі. Ти не можеш покарати Макінроя, якщо він погано поводиться. Не можеш оштрафувати гравців. Не можеш не включити когось до складу лише тому, що він тобі не подобається. Доводиться працювати з тим, що є. Вони грають за збірну лише раз чи двічі на рік.

Артур Еш, цитата The Los Angeles Times

Я обмірковував можливість піти з посади останні кілька тижнів. Вирішив, що це найкраще рішення — і для команди, і для мене особисто — скласти з себе повноваження капітана.

Артур Еш

Що було далі: Артур Еш помер у віці 49 років

Еша на посаді капітана американської збірної змінив Том Горман. США не вигравали Кубок Девіса аж до 1990 року, коли перемогу команді принесли молоді зірки Майкл Чанг та Андре Агассі, здолавши у фіналі збірну Австралії.

Еш, який ще у 12 років казав братові, що хоче стати «тенісним Джекі Робінсоном», 1988 року видав тритомну книгу «A Hard Road to Glory: A History of the African-American Athlete», яку сам вважав важливішим досягненням, ніж будь-який свій тенісний успіх. Він помер 1993 року у віці 49 років від пневмонії, пов'язаної зі СНІДом, заразившись хворобою через переливання крові у 1980-х роках.

Артура Еша зарахували до Міжнародної тенісної зали слави 1985 року. Головний стадіон комплексу Flushing Meadows, де проводиться US Open, названо на його честь — Arthur Ashe Stadium. Його місткість становить 23 771 глядача, що робить цю арену найбільшою тенісною ареною у світі.